Азійський дракон готовий до торговельної війни

XTI/USD

Ключова зона 60.50 - 62.50

Buy: 63.00 (після ретесту рівня 62.00); ціль 65.50-67.00; StopLoss 62.30

Sell: 60.00 (на сильному негативному фундаменті); ціль 58.50; StopLoss 60.70

Післязавтра вони нарешті зустрінуться — американець Дональд Трамп і китаєць Сі Цзіньпін. Результатом переговорів стануть поверхневі перемоги обох сторін. Глобальна та взаємовигідна угода наразі нереальна, але це не заважає відкласти запровадження диких тарифів Трампа ще на кілька місяців — до нових локальних домовленостей.

Китай почав формувати захист від збоїв у постачанні палива, продовольства та металів ще під час першого строку Трампа. З початку 2024 року, коли стало зрозуміло, що Донні може повернутися до Білого дому, Пекін нарощує запаси палива, продовольства та металів, аби знизити залежність від зовнішніх постачань. Навесні, після введення нових тарифів на китайські товари, процес прискорився.

Наприклад, у нафтовому сховищі Дунцзякоу, яке ніколи не буває порожнім, із січня 2025 року закачано ще близько 10 млн барелів нафти, загальний обсяг перевищив 24 млн барелів. Це робить країну стійкішою до зовнішнього тиску, але водночас створює нові ризики та залежності.

Ставка на власний видобуток

Попри розвиток сектору електромобілів, Китай ще довго споживатиме близько 16 млн барелів на добу, з яких 75% імпортується. Із 2019 року, згідно зі стратегією Сі Цзіньпіна з розвитку місцевого видобутку, виробництво нафти зросло з 3,8 до 4,4 млн барелів на добу, а видобуток газу — у 1,5 раза. Посилюється експлуатація вугільних шахт, ведеться активна геологорозвідка десяти металів — від міді до літію та кобальту.

Створення резервів

Запаси нафти в країні (за приблизними оцінками!) становлять 1,2 млрд барелів, що втричі перевищує стратегічний резерв США. Крім того, закон зобов’язує енергетичні компанії зберігати власні запаси. Китай продовжує купувати сировину в Ірану, Росії та Венесуели, незважаючи на санкції. Сховища заповнені лише на 58%, будівництво нових триває. До кінця 2025 року обсяг може сягнути 1,5 млрд барелів, що дорівнює 150 дням імпорту. Запаси газу менші — 30–40 млрд кубометрів, близько 10% річного попиту. Даних щодо металів офіційно немає, але, за оцінками Panmure Liberum, за останні 20 місяців Китай накопичив міді на 20% річної потреби, цинку — 50%, нікелю — понад 100%.

Диверсифікація постачань

Коли зберігати сировину неможливо, Пекін шукає нові джерела. Китай розширює постачання газу з Росії, Катару та Малайзії. Китайські корпорації активно купують закордонні активи — з 2024 року придбано дев’ять мідних проєктів, будується вугільна залізниця з Монголії, тривають переговори про купівлю частини енергомережі Чилі. Особливу увагу приділено аграрним постачанням: частка американської сої (близько 25% імпорту) різко скоротилася після введення 20% тарифу. Тепер бразильські фермери розширюють посіви сої, а американські — скорочують. Китай став «свінг-постачальником» газу, перепродуючи СПГ у періоди зростання цін. Але непрозорі запаси роблять ринок менш передбачуваним, а сірі схеми імпорту підтримують тіньовий флот і неофіційне фінансування.

«Ціна» такої політики зростає. Якщо нафта ще подешевшає на $10 за барель, переплата становитиме мільярди юанів на місяць. Металурги вже фіксують збитки, переробка міді виходить у мінус, а Бразилія продає сою з високою премією.

Звісно, стратегія накопичення робить Китай упевненішим, але не звільняє від ризиків: запаси дають час для маневру, але не гарантують виживання. І навіть якщо лідери не домовляться в четвер, Пекін уже набагато краще готовий до повномасштабної торговельної війни, ніж США. Просто Трамп про це ще не знає.

Тому діємо розумно й даремно не ризикуємо.

Всім – профітів!