Азійський Дракон спокійний, і це небезпечно

#NIKK225

Ключова зона 42,200 - 43,000

Buy: 43,300 (після ретесту 43,000); ціль 44,800; StopLoss 42,800

Sell: 42,000 (на сильному негативному фундаменті); ціль 40,500; StopLoss 42,700

Трамп продовжив крихке торгове перемир’я США-Китай ще на 90 днів. Пекін використовує паузу, щоб відточити складний арсенал руйнівної економічної зброї. Поки у Вашингтоні обмірковують ширшу угоду (понад $659 млрд на рік), Пекін упевнено б’є по ланцюгах постачання та галузях, які від них залежать.

За останні місяці Китай здобув кілька перемог. Наприклад, у відповідь на американські мита він перекрив постачання критично важливих рідкоземельних мінералів і магнітів. Автопром США (оборот понад $1,5 трлн) запанікував, і Донні довелося шукати варіанти перемир’я. У липні в аналогічну ситуацію потрапив ЄС, що стало предметом переговорів перед самітом ЄС-Китай.

Ще у 2020 році Пекін почав створювати власні ланцюги постачання промислових компонентів, щоб посилити залежність міжнародної виробничої логістики від Китаю.

До другого терміну правління Трампа Пекін запустив систему експортного ліцензування для більш ніж 700 критично важливих товарів і матеріалів (озброєння, енергетика, електроніка, біотехнології, фармацевтика тощо). Тепер Китай може зупинити будь-який експорт, просто відкликаючи ліцензії. Наприклад, ліцензії на постачання обладнання до Індії, де Apple створює альтернативні ланцюги постачання, вже не видаються.

Також працює механізм екстериторіальної юрисдикції: Пекін має право вимагати, щоб товари, вироблені у третіх країнах із використанням китайських компонентів, не могли продаватися певним кінцевим користувачам.

Обмежуючи потік промислових компонентів, необхідних для виробництва, Пекін знижує ціни на внутрішньому ринку та дає своїм експортерам цінову перевагу перед іноземними конкурентами у критично важливих секторах. Високі мита змушують бізнес підвищувати ціни, але експортний контроль змушує інвестувати в альтернативні схеми.

Звісно, за все доводиться платити, наприклад, втратою ділової репутації. Тепер бізнес побоюється, що його можуть раптово відключити від китайських постачальників, скажімо, у разі конфлікту навколо Тайваню.

Китай довів: чим більше санкцій, тим менший від них ефект. На цей момент Пекін переконав партнерів у надійності своїх ланцюгів постачання та одночасно за допомогою дипломатів чинить тиск на потенційних контрагентів проти США.

Потік експорту можна динамічно регулювати за допомогою розумної політики. Але цю складну, багатофакторну схему Трамп уже не встигне зрозуміти.

Тому діємо розумно й даремно не ризикуємо.

Всім – профітів!