Слабкі резерви: як політика чинить тиск на споживачів

XTI/USD

Ключова зона: 76.50 - 81.50

Купівля: 83.50 (на відкаті після повторного тестування 81.50); ціль 85.00-87.50; StopLoss 82.80

Продаж: 76.00 (за сильного негативного фундаментального фону); ціль 73.50; StopLoss 76.70

До кінця тижня запаси сирої нафти в Кушингу опустилися нижче 20 мільйонів барелів. Стратегічний нафтовий резерв США (SPR) за минулий тиждень скоротився приблизно на 5,1 мільйона барелів — до 311,4 мільйона барелів, що стало найнижчим рівнем із березня 1983 року.

Сукупні запаси сирої нафти у США, включаючи як комерційні запаси, так і Стратегічний нафтовий резерв, скоротилися на 129 мільйонів барелів — до 726,2 мільйона барелів. Це найнижчий показник, зафіксований із 1984 року.

Нагадаємо:

Стратегічні нафтові резерви є одним із найважливіших елементів енергетичної безпеки будь-якої країни. Якщо запаси опускаються нижче певного порогу — так званого «дна резервуарів» (tank bottom), — економічний колапс стає практично неминучим. Відомо, що сховище в Кушингу має місткість близько 94 мільйонів барелів сирої нафти та нафтопродуктів, однак його офіційний мінімальний операційний рівень залишається нерозкритим.

Аналітики припускають, що Кушинг уже наближається до цього критичного порогу, головним чином через те, що спред між цінами WTI та Brent став негативним. Іншими словами, віртуальний барель нафти у США став дорожчим за віртуальний барель у Європі.

Сховище в Кушингу має особливе значення, оскільки саме воно є фізичною точкою поставки для ф'ючерсів на нафту WTI та нафтопродукти. Але що станеться, якщо власники ф'ючерсних контрактів вирішать отримати фізичну поставку? У такому разі наслідки можуть вийти далеко за межі самого сховища та поставити під загрозу весь ф'ючерсний ринок. Якщо продавцям нічого поставляти фізично, покупцям нічого буде отримувати.

Сполучені Штати поступово рухалися до цієї кризи протягом усього конфлікту на Близькому Сході. На першому етапі конфлікту в Перській затоці президент Трамп висловлював занепокоєння тим, що світові запаси нафти починають скорочуватися, і попереджав, що подальші перебої в роботі Ормузької протоки можуть спричинити глобальний нафтовий шок.

Щоб не допустити зростання світових цін на нафту до критичних рівнів, США протягом останніх 100 днів вивільнили зі Стратегічного нафтового резерву 172 мільйони барелів. Стратегічні запаси використовувалися як буфер, покликаний компенсувати дефіцит пропозиції на світовому ринку, поки діяли відповідні обмеження. Від початку американсько-ізраїльської військової кампанії проти Ірану запаси SPR скоротилися на 104,04 мільйона барелів.

Американські нафтові компанії значною мірою діяли аналогічним чином. За нинішніх цін на нафту логічним кроком виглядало б нарощування бурової активності. Однак після збільшення видобутку на початку конфлікту багато компаній переключилися на продаж уже накопичених запасів.

Комерційна логіка тут очевидна: ці резерви накопичувалися тоді, коли ціни на нафту були низькими, тоді як продавалися вони за надзвичайно високими цінами під час військового конфлікту. Інвестувати в новий видобуток стає менш привабливо, коли наявні запаси дозволяють отримувати значний прибуток завдяки поточній ринковій маржі. Крім того, досі незрозуміло, чи справді конфлікт завершився — і коли це остаточно станеться.

Водночас загальна ситуація на нафтовому ринку стає дедалі небезпечнішою.

• Країни Європейського Союзу також скоротили свої резерви. Усі 32 держави-члени Міжнародного енергетичного агентства (IEA) взяли участь у найбільшому скоординованому вивільненні аварійних запасів нафти, спільно поставивши на ринок 400 мільйонів барелів. Ця додаткова пропозиція допомогла знизити ціну Brent приблизно на $20 за барель.
• Ще важливішим фактором є повернення Китаю на ринок. Під час кризи в Ормузькій протоці Пекін вирішив не використовувати свої стратегічні нафтові резерви для короткострокової вигоди. Навпаки, країна різко скоротила експорт нафтопродуктів.
• Натомість Пекін активно використовував накопичені комерційні запаси, одночасно знизивши завантаження нафтопереробних заводів до мінімумів за багато років. У результаті очікується, що повернення китайських нафтових трейдерів із попитом приблизно 5 мільйонів барелів на добу підштовхне світові ціни на нафту вгору.
• Окрім Китаю, Японія, Індія, Пакистан, а також низка менших країн Азії та Африки також, як очікується, активно поповнюватимуть нафтові резерви. Це означає додатковий попит, який становитиме сотні мільйонів барелів протягом наступних двох-трьох років.

Що це означає?

Світовий нафтовий ринок входить у фазу структурного дефіциту пропозиції, коли скорочення стратегічних резервів збігається з відновленням глобального попиту. Без суттєвого збільшення видобутку будь-яке нове геополітичне загострення може спровокувати різкий стрибок цін і значно підвищити волатильність на енергетичних ринках.

Наш середньостроковий прогноз залишається помірно позитивним. Водночас агресивні короткі позиції стають дедалі ризикованішими. Інвесторам слід уважно стежити за даними IEA щодо запасів, рішеннями OPEC+ щодо видобутку, динамікою імпорту Китаю та розвитком подій на Близькому Сході.

Тому діємо виважено та уникаємо зайвих ризиків.

Прибутків усім!